Серпенінова Юлія Сергіївна, завідувачка кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування
Сьогодні ми поспілкувалися з Серпеніновою Юлією Сергіївною, завідувачкою кафедри бухгалтерського обліку та оподаткування. Юлія все своє професійне життя пов’язує з кафедрою. Вона закінчила спеціальність «Облік і аудит», потім вступила в аспірантуру й уже протягом 12 років працює на кафедрі.
FB: Розкажіть, будь ласка, яких принципів Ви дотримуєтеся, коли спілкуєтеся зі студентами?
Юлія: Мені дуже подобається така цитата: «Щоб знання засвоювалися, вони повинні перетравлюватися з апетитом». Важливо створити для студентів атмосферу, у якій їм приємно знаходитися, коли вони зацікавлені. Намагаюся розповідати практичні приклади, мотивувати. Усі студенти різні, талановиті, тому важливо знайти підхід до кожного студента: комусь запропонувати науковий конкурс, хтось полюбляє сцену, у когось аналітичний склад розуму і йому потрібні аналітичні завдання. Тобто, важливо враховувати специфіку кожного студента. Найважливіше – просто любити те, чим ти займаєшся, тоді все буде добре.
FB: Відомо, що запам’ятовуються ті студенти, які вчилися або погано, або гарно. Яких студентів пам’ятаєте Ви?
Юлія: Найбільше запам’ятовуються яскраві студенти. Навіть не стільки їхнє ставлення до навчання, скільки те, що вони виділяються з середньостатистичної ланки студентів. Оскільки на нашій спеціальності більшість – це дівчата, хлопців дуже мало, то запам’ятовуються саме хлопці, тому що вони апріорі рідкісні. Цікаво спостерігати за тими студентами, які навчалися не дуже добре, однак потім почали працювати в компаніях «великої четвірки», стали керівниками банків або ДПС.
FB: Як на Вас вплинув останній карантинний рік? Чи змінилося ставлення до навчання з боку студентів, з Вашого боку?
Юлія: Дуже хочеться спілкування, дуже хочеться до аудиторії. Чому? Коли викладаєш в аудиторії, одразу бачиш фідбек серед студентів, розумієш, що вони почули тебе, зрозуміли. Навчання онлайн усе ж таки обмежує… Однак, як на мене, ті, хто хочуть навчатися, навчаються як в аудиторії, так й онлайн – студенти нормально адаптувалися. Але є і позитивні моменти — з’явилися нові Інтернет-платформи, інструменти для навчання. Отже, досвід цікавий, але чекаємо на завершення карантину.
FB: Ви багато подорожували, брали участь у багатьох міжнародних проектах. Розкажіть про них докладніше.
Юлія: Завжди полюбляла подорожувати… У мене є власна статистика: за останні два роки до того, як почався карантин, я відвідала більш ніж десять країн, більше 40 міст. Моє хобі – це «науковий туризм» (самостійно вигадала назву) і зараз є дуже багато цікавих програм, фестивалів, конференцій. Програми зазвичай повністю або частково покривають витрати на подорожі, тому я завжди ними цікавилася. Наприклад, найбільше мене вразила Індія, тому що це неординарна країна. Я була там три тижні… Коли дізналася про програму ITEC (Indian Technical and Economic Cooperation Programme – бухгалтерська програма), я подумала: «Це ж які розумні люди можуть поїхати на таку програму: усі витрати покриваються, надають стипендію, є культурна програма… Це ж треба англійською спілкуватися про бухгалтерський облік…» Я залишила цю можливість, адже вважала, що це надто добре, щоб бути правдою. Років 5 потому знову почула про цю програму… Читаю умови й розумію: «Хто, як не я? Бухгалтерський облік знаю, англійську знаю, необхідний досвід маю, чому б ні?» Спробувала – мене прийняли. Насправді, коли я туди потрапила, то зрозуміла, що учасники – звичайні нормальні люди, такі, як і ми всі, тому не варто обмежувати себе перешкодами «це не для мене», «це дуже складно». Хто подається – той виграє. Особиста статистика: у 2017 році подавала документи на близько 10 програм, дві з них були виграшні, тобто 20% програм (як мінімум), на які претендуєш, будуть успішними. Це досвід…
FB: Що більш за все вразило в Індії?
Юлія: Я пересвідчилася, що не варто мислити стереотипно, а треба формувати думку про країну на основі власного досвіду. Говорять, що Індія – специфічна країна, що там не дуже чисто, що багато людей живуть на вулицях. Це так, однак варто враховувати й значні досягнення науково-технічного прогресу, високий рівень розвитку економіки – це шалені досягнення. Там дуже багато як проблем, так і того, чого ми можемо повчитися в них.
FB: Які 10 країн Ви відвідали?
Юлія: У мене така цікава історія… Спочатку я потрапила до Індії, де познайомилася з дівчиною з Білорусії, ця дівчина розповіла мені про німецьку програму, у Німеччині я познайомилася з координатором Erasmus-проекту, до якого було залучено 6 країн: Німеччина, Швеція, Італія, Угорщина, Румунія, Бельгія… Виявилося, що вони готують проект, пов’язаний з моїми науковими інтересами, мене запросили фасилітатором, щоб я розробила workshop для студентів коледжів і школярів старших класів. Програма була розрахована на 2 роки, за її умовами в кожній з країн я проводила 3-денний workshop. Також я брала участь у SME Assembly (за цією програмою я була в Австрії і в Естонії), була в Осло на конференції з діджиталізації.
FB: Що обов’язково потрібно взяти з собою в подорож?
Юлія: Зарплатну картку… (сміється) У мене є «тривожна валіза». Будь-куди збираюся за 5 хвилин. Беру пакуночок для подорожей з маленькою зубною пастою, щіткою, одноразовими пакетиками з шампунем. Зручне взуття, паспорт, картка – і вперед…
FB: Чи є традиція привозити щось цікаве з інших країн?
Юлія: Колекціоную ручки з символікою програм.
FB: Ви нещодавно здобули освіту з іноземної мови. З якою метою?
Юлія: Це було цікаве рішення… Я володію англійською мовою на достатньо високому рівні, але захотіла підвищити з В2 до С1. Також самостійно вивчала німецьку, тому забажала і її вивчити до рівня В2. Поцікавилася цінами на професійні курси та на заняття з репетиторами – виявилося, що надто дорого. Я подумала: «Чому б мені не спробувати вступити до педагогічного університету й півтора року інтенсивно вивчати дві мови?» Прохідний бал складався з середнього балу диплома та результатів вступних іспитів з англійської та німецької. Пройшла на бюджет. Мотивація дуже проста: навіщо витрачати в місяць 1-2 тис. грн на репетитора, якщо можна отримувати півтори тисячі стипендії, навчатися у висококваліфікованих філологів безкоштовно… Диплом державного зразка (магістра) також не є зайвим. Ще одним мотиваційним фактором було те, що на кафедрі я викладаю декілька дисциплін англійською. Коли я почала працювати, зрозуміла, що дуже часто виникають запитання не стосовно бухобліку чи аудиту, а саме стосовно професійної англійської. Володіти мовою і навчати англійською – це різні навички.
FB: Що потрібно зробити студентам, щоб у Вас скласти іспити?
Юлія: Я дуже толерантний викладач, у якого всі сумлінні студенти складають іспити. Треба ходити на пари й працювати.
FB: Що б Ви порадили студентам?
Юлія: Порада 1 – удосконалити навички тайм-менеджменту; треба планувати свої задачі залежно від пріоритетів.
Порада 2 – знайти науковий інтерес у межах своїх дисциплін і стати професіоналом у певній галузі.
Порада 3 – вивчати англійську мову.
Порада 4 – цікавитися міжнародними програмами; завжди можна звернутися до викладачів, до мене (я була заступником завідувача кафедри з міжнародної діяльності, часто розповідаю студентам про такі можливості).
FB: Які книги порадили б прочитати студентам для професійного розвитку?
Юлія: Я завела собі традицію (останні років 10) читати художню літературу виключно англійською, так би мовити поєдную корисне з приємним, наче і відпочинок, але і з користю. Не дуже люблю рекомендувати літературу, адже в кожного різні вподобання. Але з останнього… Мені сподобалася книга «Фактологія» («Factfulness»). А з художньої літератури я б рекомендувала студентам «Таємничий сад» («The Secret Garden»). Книга ця розрахована, мабуть, більше на старшокласників, втім я її раджу читати студентам саме англійською мовою, вона написана дуже простою, красивою мовою; дуже мотивує і залишає приємне відчуття, що все буде добре!
Студентка Ісаєва Олена
Інтервью взяла головна редакторка Юлія Опанасюк
