Сьогодні ми раскажемо ще про одного випускника нашого Інституту — Дмитра Лісовенка. Навчався він за спеціальністю «Економіка підприємства». Загинув у 33 роки в боях за Дебальцеве.
Дмитро був командиром відділення – командиром бойової машини піхоти 1-ї роти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Народився 25 грудня 1982 року в місті Сумах. У 2000 році закінчив загальноосвітню школу-гімназію № 7, у 2001 — професійно-технічне училище №2 імені Героя Радянського Союзу Ройченка О. О. (нині — Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сумський центр професійнотехнічної освіти»).
У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу в 30-й гвардійській танковій Новоград-Волинській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Новоград-Волинський Житомирської області).
Із 8 липня 2003 року по 22 вересня 2008 року працював слюсарем-ремонтником, з 22 вересня 2008 року до 19 листопада 2012 року – майстром дільниці 1-ї групи, з 19 листопада 2012 року – старшим майстром дільниці 1-ї групи цеху №22 Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання імені Фрунзе» (місто Суми).
З родиною
У 2010 році заочно закінчив Сумський державний університет за спеціальністю «Економіка підприємства».
22 серпня 2014 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив на посаді водія-механіка 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» Дніпропетровської області Збройних Сил України (з листопада 2014 року – 40-й окремий мотопіхотний батальйон 17-ї окремої гвардійської танкової Криворізької бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина польова пошта В2603, місто Кривий Ріг).
З осені 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Через деякий час призначений на посаду командира відділення – командира бойової машини піхоти 40-го окремого мотопіхотного батальйону 17-ї окремої гвардійської танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
12 лютого 2015 року Дмитро загинув унаслідок мінометного обстрілу російсько- терористичними угрупуваннями позиції українських військових поблизу села Новогригорівка Артемівського (нині – Бахмутського) району Донецької області в ході боїв за місто Дебальцеве Донецької області. Після загибелі вважався зниклим без вісти. 22 дні родичі шукали сина. Удома залишилися дружина Ірина та двоє дітей — Данило (2010 р. н.) та Тимофій (2013 р. н.).
«Він завжди був дуже активним. Ще з дитинства був ініціатором усіх ігор, змагань, завжди брав участь у різних заходах. Без нашого дозволу записався у спортивну школу із самбо і дзюдо «Факел». Досяг там неабияких результатів. Був майстром спорту. Завжди був авторитетом і під час навчання, і на роботі. Любив життя, дуже прагнув жити, хотів все охопити. Він був дуже відданий своїй Батьківщині. Віддав життя, щоб ми з вами жили. А інакше він не міг!!!» — розповідає батько Дмитра, Іван Лисовенко.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, 27 червня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Рішенням Сумської міської ради від 02 грудня 2015 року № 15 — МР Дмитру Івановичу було присвоєне звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
За матеріалами: https://ukrainememorial.org/ua/biography/lisovenkodmitro-ivanovich/
