БЕЗПРИТУЛЬНІ ТВАРИНИ – НАШІ ДРУЗІ!

У рамках дисципліни «Демократія: цінності, принципи, механізми» студентки кафедри управління ім. О. Балацького Інституту БіЕМ реалізовують проєкт «Як знайти собі улюбленця або допомогти тваринам протягом війни?», метою якого є  фінансова допомога ГО «Сумське товариство захисту тварин».

Сучасна ситуація в країні зумовила збільшення кількості безпритульних тварин у місті Суми. ГО «Сумське товариство захисту тварин» займається тваринами з 2010 року. Наразі у притулку знаходиться понад 300 тварин, які чекають на свою сім’ю.

Отже, знайомтеся  з чудовою людиною з великим серцем – Остапенко Аліною.  Вона займає посаду члена правління Сумського товариства захисту тварин, активістка СТЗТ. Сьогодні вона розповість про реалії життя тварин у ГО «Сумське товариство захисту тварин».

Fb: З чого почалась історія ГО «Сумське товариство захисту тварин»?

Аліна: Історія притулку розпочалась ще в далекому 2010 році. Молода пара волонтерів, які наразі є головами організації, вирішила допомагати безпритульним тваринам у себе вдома. Дуже швидко постала потреба у території, де б волонтери могли перетримувати тварин. Перше таке місце у нас було на Баранівці. Це була невеличка територія, перших 10 поранених тварин знаходились там, але постійно кількість наших менших друзів зростала. На сьогоднішній день у нас є дві території притулку: біля аеропорту та на Хіммістечку.  Дуже велика допомога у побудові вольєрів до нас надійшла від усім відомого Діми Коляденка (усміхається). Наш найбільший вольєр на дві сторони був побудований за кошти нашого земляка. Зараз у притулку 300 тварин, 70 вдалось евакуювати до Польщі, але ще з’явилось 50 нових тваринок.

 

Fb: Чи допомагала місцева влада Вам у діяльності притулку?

Аліна: Депутатами уже проголосовано за виділення певної землі на території Сумського комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради  для притулку в аренду, адже наразі він  побудований не на власній землі. Тому, ми б уже переїхали на нове місце розташування, ми навіть готувались з січня, але почалась війна. 

Fb: Чи надається взагалі допомога від держави? Чи брав притулок участь у всеукраїнських конкурсах фінансування притулків?

Аліна: Зі сторони держави у фінансовому плані допомоги немає. Ми співпрацюємо з Сумським комунальним підприємством «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради. Заклад допомагає нам автотранспортом у разі, якщо тварина потребує термінової допомоги. Ми у свою чергу допомагаємо їжею. Що стосується всеукраїнських конкурсів, то участь в подібних заходах притулок не брав, адже ми не маємо досвідчених людей, щоб написати грант. Наразі притулку дуже потрібний автомобіль, тому ми шукаємо шляхи закриття даної потреби. Фінансують притулок виключно волонтери та небайдужі люди. Також, ми співпрацюємо з благодійним фондом «Щаслива лапа» та «Ветеринари без кордонів», зараз вони нам допомагають із стерилізацією тварин в місті, кормом та вакциною.

Fb: Розкажіть, будь ласка, як тваринки потрапляють до притулку, як доглядаєте за ними і як їх можна забрати?

Аліна: Якщо місця в притулку є, ми забираємо тваринку. За день може написати, зателефонувати 20–30 чоловік – повідомити про безпритульного кота чи собаку. Ми не маємо місця, щоб розмістити всіх, тому в пріоритеті для допомоги – поранені тварини: або ДТП, або постраждалі від жорстокого поводження. Першочергово – огляд тварин ветеринаром, якщо самка – то стерилізація, того ж дня вакцинація. На жаль, у нас немає карантину, однак намагаємося все ж таки розміщувати «новеньких» в окремому вольєрі. Декілька тижнів спостерігаємо, одразу викладаємо інформацію, що до нас потрапила така-то собачка. Дуже рідко, що забирають за декілька днів, лише якщо породиста або дуже гарна, мила. Найчастіше ж ці собаки сидять тиждень, місяць, рік. Вони в нас знаходяться до моменту прилаштування. Не кожна собака дім знаходить, багато «старичків». Коли я прийшла 10 років тому, вони були цуценятами, а зараз уже такі сиві морди. Усе життя живуть у нас: ми їх не випускаємо, не викидаємо, не усипляємо. Навіть коли з’являються хронічні захворювання, ми лікуємо до останнього. Піклуємося як про дитину.

Fb: Війна сильно вплинула на життя в притулку? Скільки тварин зараз у притулку?

Аліна: В одному притулку близько 220 собак, в іншому – 60, у Центрі перетримки – домашні, які потрапили останнім часом. Узагалі, якщо собаки потрапляють хворими, то ми не одразу забираємо їх до притулку, вони їдуть додому до волонтерів. Ілона, власниця притулку, у неї вдома іноді по 40 тварин може бути. Їм потрібне піклування, лікування. Коли одужують, то забираємо до притулку. 

Не передати, що ми відчували, особливо лютий-березень… Ми знаходимося в тому місці, де був перший бій… Те, що стріляли, зрозуміло, усім лячно було, але ми мали кожного дня пробиратися до тварин, годувати, у нас виїхало багато волонтерів, які допомагали нам до війни. Нас залишилося близько 4–5 людей… Було складно із заправками автомобіля, через військових шукали пальне, тому що потрібно було постійно їжу привозити. Найстрашнішою була відсутність людей, ми вдвох з ще однією жінкою, можна сказати, під обстрілами приходили доглядати. Не знаєш, чи долетить щось чи ні, більшість собак прив’язані або зачинені, не знаєш, чи вони виживуть, чи ти виживеш.

Fb: Яка приблизно сума грошей потрібна на місяць для утримання всіх тварин у притулку?

Аліна: Нам потрібно 1,5–2 т крупи на місяць – це близько 15–20 тис. грн, м’яса на тиждень закупити – 25–30 тис. грн. Це ще в довоєнних цінах; також заправка автомобіля кожні 2–3 дні – 2 тис. грн як мінімум. Ланцюги, вакцини, усе інше – також 20–30 тис. грн. Отже, 100 тис. грн – це на основне. У нас усе в тисячах вимірюється… Причому це вже є домовленості, щоб трішки дешевше придбати: за крупою в район їздимо. Постійно шукаємо шляхи зекономити.

Fb: Хотілося б трішки більше почути про Вас: як опинилися в притулку для тварин, Ви волонтер, тобто Вам за це не платять?

Аліна: У мене вже немає шляху назад (усміхається). Я все життя любила тварин, у мене батько – кінолог, з дитинства вдома були собаки, з вулиці то цуценя принесу, то кошеня. Одного разу побачила пост про те, що до притулку потрапили цуценята, їм було потрібне молоко для вигодовування. Раз привезла, щонеділі потім привозила смаколики, приїхала на вигул, думала – вигуляю одну собачку, пофотографуюсь і піду додому, а мені дали 50 собак і сказали: «Іди вигулюй!» Побачила, що в притулку не вистачає рук, потрібно щось модернізувати, я почала вести сторінки в «Facebook», «Instagram». Зараз уже велика аудиторія, а тоді… першим підписником нашої групи була моя мама (усміхається). Наша постійна команда – це до десяти волонтерів, на зарплаті тільки двоє: прибиральник і працівник, що годує тварин, дрова рубає, іншу важку роботу виконує. Компанія здебільшого жіноча.

 

Ми дякуємо Аліні за спілкування та її віддане волонтерство, бажаємо сил та наснаги. Сподіваємося, що кожна тваринка знайде гарних господарів.

До речі, кожен з нас може допомогти ГО «Сумське товариство захисту тварин» і стати супергероєм для чотирилапих друзів. Долучайтеся до офіційної Instagram-сторінки притулку – @Helping_animals_in_Sumy (посилання: https://instagram.com/helping_animals_in_sumy?igshid=YmMyMTA2M2Y=), а також беріть участь в опитуванні щодо ставлення суспільства до безпритульних тварин, ініційованому групою студентів БіЕМу в межах реалізації проєкту «Як знайти собі улюбленця або допомогти тваринам протягом війни?»: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfYHCJ5OVmElIod5j1AemqIvJVGTk20BsBLoVouEgtOSKoVZA/viewform?usp=sf_link.

Студентки Голик Тетяна та Ісаєва Олена