Привіт із сонячної Болгарії

А у нас черговий привіт з-за кордону. На цей раз із сонячної та теплої Болгарії, де наша студентка спеціальності «Фінанси, банківська справа та страхування» Тетяна Дворянова проходить навчання в Університеті  архитектури,  цивільної інженерії та геодезії (Софія, Болгарія) за програмою Erasmus+ KA1.

FB: Які враження від програми? 

Тетяна: Враження неймовірні! З цієї країною я вже була знайома раніше, 3 місяці перебувала в місті Варна на березі Чорного моря, підробляла літом  за кордоном. Але приїхавши знову уже у столицю,  відчула себе ніби зовсім в іншій країні. Моя координатор з УАСЕГ допомагає абсолютно з усіма питаннями. Мені дуже сподобався перший день в університеті. Це була вітальна зустріч з презентацією про структуру університету, контакти завідувачів факультетів, найбільше запам’ятався слайд про відвідання класів з вивчення болгарської мови. Мені дуже подобаються наші заняття, тому що викладач допомагає кожному не тільки з лексикою та граматикою, але ми ще й розігруємо невеличкі діалоги, що стають в нагоді при реальній зустрічі з людьми в повсякденному житті, які не знають англійської.

FB: То Ви вивчаєте болгарську мову?

Тетяна: Так, дві години на тиждень для всіх учасників програми є можливість ходити на курси болгарської мови. Викладач неспішним тоном допомагає нам створювати невеличкі діалоги один з одним. Знання двох слов’янських мов допомагає мені легше засвоювати новий матеріал. А от друзям з Чехії, Польщі і Литви це вдається складніше. Незважаючи на це, у всіх дуже добре виходить.

FB: Що найбільше здивувало у Болгарії?

Тетяна: Звичайно, мова і звички. Наприклад, у той час, коли ми при відповіді «так» махаємо головою зверху-донизу, болгарці роблять взмах справа-наліво! Також, уперше побувавши тут, ви точно не знайдете допомоги у перехожих, хіба що в людей старше 40 років, так як вони трішки говорять російською і це мені тут дуже допомагає! Крім того, ніколи не запитуйте дорогу в болгарця, бо коли вам скажуть «направо», це зовсім не означатиме що потрібно повернути, це означає, що потрібно йти прямо!

FB: Чи є в тебе улюблений предмет?

Тетяна: Улюбленого предмету немає, бо кожен по-своєму цікавий і по-своєму багатокомплексний. Але мені дуже подобається вивчати предмети математичного спрямування англійською мовою. Наприклад, розрахунки з дисципліни «Соціальна та економічна статистика» ми проводимо в американській програмі SPSS, таким чином вивчаючи нову програму для обробки даних (загалом це дані різноманітних анкет) та нові підходи мовою оригіналу.

FB: Чим відрізняється навчання в Болгарії та Україні?

Тетяна: Студентів дійсно просять висловити свої думки до десяти сторінок максимум, але свого унікального тексту. Викладачі тут мега повільні та можуть навіть на півгодини запізнюватись на заняття, що спочатку мене дуже дратувало. Але поки ми чекаємо, то можемо ретельніше підготуватись, обговорити останні новини, поспілкуватись та домовитись про спільні плани на декілька днів наперед. Презентації викладачів завжди базуються на останніх дослідженнях та найактуальнішій інформації, в кожній темі є якась родзинка, що нас зацікавлює. Як і в СумДУ, викладачі звертаються до нас на “Ви” та звуть нас колегами, що мимовільно якось примушує думати більш ширше, висловлюватись науковими термінами та люб’язнішими фразами, навіть англійською мовою.

FB: Хто з тобою навчається на програмі? Чи багато іноземців? Чи знайшла там друзів? Хто вони: іноземці, болгари чи українці? З ким краще знаходиш спільну мову?

Тетяна: Зі мною на програмі навчаються неймовірно амбітні студенти. Незважаючи на те, що багато студентів покинули Болгарію в період карантину авіаційними літаками, все ж таки всі продовжують навчання онлайн і ніхто програму не покинув. Тож, зі мною навчаються багато студентів з Московських і Санкт-Петербурзьких університетів; дівчата з Варшави, які все ж таки, як і я, залишились в Софії на час карантину; троє студентів з Чехії; душевні дівчата з Казахстану; хлопці з Литви, які завжди дуже усміхнені та група до 8 чоловік з Франції. З останніми, на жаль, у нас не видалась нагода подружитись, але зараз ми спілкуємось з ними в соціальних мережах.

Дівчинка з Чехії була моєю сусідкою по кімнаті і в якийсь момент я почала мимовільно розуміти про що вона говорить зі своїми рідними по телефону. Щось близьке в наших мовах точно є! 

Насправді, в Софії не так багато іноземців, але стабільно раз на тиждень, проходячи вулицею, я чую  людей, які говорять рідною мені мовою. Кожного разу, коли зустрічаюсь з таким, то у мене плюс десять відсотків до настрою.

Деякі заняття у мене проходять з болгарами. З ними не складно порозумітись. Мо неймовірна знахідка: хочеш знайти спільну мову з будь-якою нацією – спробуй заговорити їх мовою. Тоді люди посміхаються і дійсно з радістю допомагають.

Ми всі з різних країн, у нас різні бачення про світ, інколи навіть свята в різні дні, бо навіть релігії різні, у кожного своя історія та свої захоплення. Але одне залишиться незмінним – ми завжди будемо радіти, знаходячи схожі слова в наших мовах, завжди з захопленням повторюємо нові слова іншою слов’янською мовою та з цікавістю розпитуємо про традиції та культуру.

FB: Чи відрізняється Болгарія від України за звичаями та традиціями?

Тетяна: Інша країна – це, безперечно, інші традиції. Так, на свято «Мартениця», яке починається з першого березня, тут дарують один одному червоно-білі браслети. Чим більше браслетів маєш, тим більше в тебе друзів. Це дійсно традиція і особливість святкування зустрічі весни, бо майже у кожного на вулиці, в автобусі, в університеті можна побачити безліч таких браслетиків. Жіночка на вахті має на обох руках не менше, ніж по 20 штук! Ми також підтримали традицію і у мене на ще одного друга стало більше.

FB: Як відбувалося навчання на карантині?

Тетяна: Ми навчалися он-лайн, на платформах Zoom. Викладачі надсилали завдання на пошту. Всі учасники нашої програми знаходилися в гуртожитку, виходили тільки за продуктами або в аптеку. Нам дуже допомагав Міжнародний відділ університету і курував нас під час карантину.

FB: Чим ти займаєшся у вільний від навчання в університеті час?

Тетяна: Вільний час завжди присвячую саморозвитку та спорту, щоб перезавантажитись. З поїздкою в Болгарію неймовірно захопилась фільмами та книжками в оригіналі. В Софії дуже багато парків, де можна провести годинку, бігаючи в навушниках та підглядаючи, чим займаються у парку інші. Надихаєшся старенькими дідусями, які спортивним кроком проводять більше часу в парку, ніж ти; надихаєшся сміхом маленьких дітей, які безтурботно ловлять мильні бульбашки; надихаєшся навіть дощем, що застав тебе зненацька та повільно освіжає і надає більше сили. Ще у вільний час ми ходили на хайкінг в гори. Нещодавно відвідали водоспад Бояна, що на 800 м вище в горах: за три години пройшли 9 кілометрів. У лютому їздили на гірську лижну базу. Вперше спробувала себе в катаннях на лижах по гірській місцевості. Захоплююче!

FB: Розкажи дещо про Софію. Які плюси та мінуси цього міста? Чи легко знайти житло, підробіток, чи зручна транспортна система?

Тетяна: Софія – місто мемів. Ти йдеш по вулиці і з однієї сторони бачиш красивий газон, а з іншої – багато сміття. Система тролейбусів дуже добре функціонує. Можна купити проїзну карточку і не хвилюватись за оплату кожного разу, можна купувати в магазинчиках поруч одноразові білети. Автобуси просторі та зазвичай пустуваті. Архітектура міста не дає можливості на себе поглянути, так як піднявши голову трохи вище, з будь-якої точки міста, можна побачити гору Вітоша. Насправді, це гірський масив, куди приїзжають багато туристів в зимовий період не тільки для катання на лижах, але ще й для альпінізму. До речі, один із друзів з Чехії, показував нам в парку, як він ходить по натягнутому канатові! А пізніше показав відео з нещодавнього його походу в гори, де на висоті не менше 500 метрів він переходив обрив чи яр по канату!!! Усі по черзі спробували пройти хоч два-три кроки на висоті півметри в парку і це було дійсно нелегко. У Софії зачасту сонячна та тепла погода, тобто сніг взимку ми бачили тільки в горах. Місцевим жителям 25-30°C – це тепла погода, а для нас  – це вже спека.

Ми живемо в гуртожитку, за який кожного місяця платимо приблизно 115 євро за кімнату, тобто поки я жила з сусідкою, то ми платили десь по 60 євро кожна. Знайти житло не дуже складно, група з Франції жили по всій Софії і в них не було з цим проблем. Працювати в мене тут не було необхідності, так як я приїхала навчатись. Але частина студентів-болгар працюють і отримують непогані кошти за свої підробітки. Приблизно 400 євро на місяць можна заробити, працюючи і навчаючись одночасно.

FB: Чим цікава болгарська кухня?

Тетяна: Болгарська кухня — не багата поживними стравами. Ви можете скуштувати тут традиційні «баниці». Це по-нашому ватрушки, щось схоже на них. Солоний сир запечений в тісті. Також тут не знайти смачного супу, хіба що приготувати самому. Всі інгредієнти доступні в магазинах. Тут лише немає сиру, такого як у нас.

Бажаємо нашій Тетянці ще більше цікавих вражень та відкриттів!

Старший викладач Юлія Шкодкіна